Тренування з обмеженням кровотоку після операції на ПХЗ

Хто читає про реабілітацію після операції на передній хрестоподібній зв’язці (ПХЗ), рано чи пізно натрапляє на фото: людина робить жим ногами, а на самому верху стегна в неї затягнута широка манжета. Це тренування з обмеженням кровотоку (англійською blood flow restriction, скорочено BFR). За останнє десятиліття в цій галузі з’явилося небагато справді нових ідей, і це одна з них. І, що для нової ідеї буває рідко, її вже перевіряли в рандомізованих дослідженнях саме на людях після реконструкції ПХЗ. Водночас це призначення фахівця, а не те, за що беруться самотужки.

Чи потрібен такий метод у вашій програмі, вирішують ваш хірург і фізичний терапевт. Вони бачать коліно, знають, що саме з ним робили, і налаштовувати манжету — їхня робота, а не ваша. Далі розповімо, що це за метод, що показали дослідження і яке місце відводять йому клінічні настанови. Це загальна інформація, а не план для конкретного коліна.

Як це працює і чому ваги такі легкі

Манжету накладають на верхню частину стегна й накачують до точно розрахованої частки тиску оклюзії кінцівки. Так називають тиск, за якого артеріальна кров перестала б надходити в ногу. Приплив крові при цьому зменшується, але не припиняється. Вени манжета стискає сильніше, ніж артерії, тож із працюючого м’яза кров відтікає повільніше, ніж надходить. А далі людина виконує вправи з вагами, значно легшими, ніж зазвичай беруть на силовому тренуванні. Як підбирати тиск, ваги й підходи і що фахівець має виміряти насамперед, описано в позиційній заяві щодо цього методу, яку підготували Patterson і колеги.

Навіщо все це, стає зрозуміло, якщо згадати перші тижні після реконструкції. Щоб наростити силу, зазвичай потрібні великі навантаження. А коліно через кілька тижнів після операції часто їх не витримує: суглоб набряклий, дозволені навантаження збільшують поступово, а квадрицепс частково «вимикається» через сам суглоб. Це окрема проблема, у якої є власне пояснення і власні вправи. Обмеження кровотоку — спроба отримати від легкого тренування частину того сигналу, який м’язу дає важке. У британському дослідженні, про яке йдеться нижче, група з манжетою піднімала 30% одноповторного максимуму, тобто найбільшої ваги, яку людина може підняти один раз. Тиск у манжеті встановлювали за вимірюванням, зробленим на нозі кожного учасника.

Що показали дослідження після пластики ПХЗ

Найвідоміше дослідження провели Hughes і колеги в Національній службі охорони здоров’я Великої Британії (NHS). Його опублікували в журналі Sports Medicine у 2019 році. У ньому взяли участь 28 пацієнтів, яким робили пластику ПХЗ трансплантатом із сухожилків задньої поверхні стегна. Їх випадковим чином розподілили на дві групи. Обидві групи вісім тижнів двічі на тиждень виконували жим ногами: одна — з великою вагою, 70% одноповторного максимуму, інша — з легкою вагою і манжетою. Кожна група провела по шістнадцять занять, і все це на додачу до стандартної реабілітації в лікарні.

Об’єм і сила м’язів зросли в обох групах приблизно однаково. Але в групі з манжетою сильніше зменшилися біль у коліні та випіт, тобто рідина в суглобі, і більше покращилася фізична функція загалом. Про жодні небажані явища не повідомлялося.

Двадцять вісім пацієнтів — це небагато, тому зведені дані кількох досліджень важать більше. У 2026 році Hu і колеги опублікували в Orthopaedic Journal of Sports Medicine систематичний огляд і метааналіз, куди ввійшли шість рандомізованих досліджень і 284 пацієнти. Порівняно з контрольними програмами тренування з обмеженням кровотоку значуще збільшувало піковий момент сили квадрицепса. Достовірність цього результату автори оцінили як помірну. Висновок у них обережний, і саме таким він і має бути: за малих навантажень метод може допомогти відновити силу квадрицепса й деякі аспекти функції коліна на ранньому етапі.

Клінічна настанова Aspetar, яку Kotsifaki і колеги опублікували в British Journal of Sports Medicine у 2023 році, розглянула п’ять досліджень, де тренування з малою вагою та обмеженням кровотоку додавали до звичайної реабілітації після операції, і ще два, де його застосовували перед операцією. Автори настанови дійшли висновку, що на ранньому етапі метод може збільшувати силу квадрицепса й задньої поверхні стегна та запобігати атрофії м’язів від бездіяльності. Його вплив на набряк і на біль, про який пацієнти повідомляли під час тренувань, настанова оцінила як великий.

Зверніть увагу й на те, чого ці дані не охоплюють. Усі результати стосуються раннього етапу: сили, об’єму м’язів, болю, набряку, функції в перші місяці. Доказів того, що метод скорочує відновлення, впливає на долю трансплантата чи знижує ризик повторної травми, тут немає. До того ж дослідження невеликі.

Яке місце методу відводять настанови

Настанови послідовно відводять йому роль доповнення. Клінічна настанова Aspetar на практиці пропонує таке: на ранньому етапі тренування з малою вагою та обмеженням кровотоку можуть застосовувати поряд зі стандартним лікуванням. І вона називає ситуацію, коли це доречно: коліно болить або пацієнт не переносить великих навантажень на суглоб. Це і є чесне обґрунтування методу. Він не дає змоги зрізати шлях і не замінює програму.

Сама будова програми від нього не змінюється. У стандартних джерелах, зокрема в підручнику Noyes’ Knee Disorders, де описано, як побудована реабілітація після операції на ПХЗ, ранній етап будують навколо трьох завдань: повернути розгинання, змусити квадрицепс працювати і навантажувати коліно контрольовано та поступово. Рухатися при цьому починають із перших днів, як описує консенсусна настанова van Melick і колег. Від етапу до етапу переходять тоді, коли коліно відповідає певним критеріям, а не за календарем і не залежно від того, яке обладнання використовували. Манжета на стегні змінює те, як навантажується підхід жиму ногами, але не змінює того, що коліно має вміти, перш ніж почнеться наступний етап.

Безпека і те, у чому легко помилитися

Безпеку цього методу вивчали так, як мало яку іншу техніку реабілітації. Anderson і колеги в огляді літератури в журналі Military Medicine зібрали описи клінічних випадків, опитування, анкети та дослідження, які разом охоплювали 25 813 осіб. Про небажане явище повідомили 1 672 із них, приблизно 6,5%. Здебільшого це було щось незначне й місцеве: оніміння, запаморочення, синці під манжетою.

Втім, в огляді є й описи випадків рабдоміолізу, тобто руйнування м’язової тканини, та поодинокі серйозні небажані явища в людей, які мали ще й інші захворювання. Саме через такі випадки людину спершу обстежують і лише потім уперше накачують манжету. Ризик пов’язаний із конкретною людиною та її історією хвороби, а не з технікою як такою. Варто знати, що тромби після операції на коліні трапляються нечасто, але все ж трапляються, і в них є свої ознаки, за якими їх розпізнають. Перш ніж щось накачувати, фахівець серед іншого з’ясовує, чи бували в людини тромби.

Є й другий результат, який варто запам’ятати, і він менш утішний. Korakakis і колеги у 2025 році опитали фізичних терапевтів, які застосовують цей метод. Виявилося, що практика дуже різниться: і пристрої, і спосіб визначати тиск оклюзії кінцівки, і сам тиск, і схема підходів. Дві третини респондентів навчилися методу на коротких курсах, і половина з них не вважала, що ці курси ґрунтувалися на доказах. Автори дійшли висновку, що практика здебільшого не узгоджується з доказовими даними.

У дослідженнях, результати яких описано вище, тиск оклюзії вимірювали в кожного пацієнта окремо й від нього відштовхувалися. Еластична стрічка, затягнута на відчуття, — це вже інше втручання. У цьому й полягає різниця між тим, що вивчали, і тим, що іноді роблять на практиці.

Що тут дає застосунок

Якщо ваш фізичний терапевт таки додасть жим ногами чи розгинання ніг на тренажері з обмеженням кровотоку, у «Бібліотеці вправ» ви їх не знайдете. Такі вправи — частина призначення фахівця, а не загальної програми. Їх можна додати до відповідної сесії як власну вправу («Додати власну вправу») у нашому безкоштовному застосунку для реабілітації після операції на ПХЗ для iOS та Android. Там можна записати повторення і вагу, з якою ви працювали, а в щоденнику болю («Записати біль») — як почувалося коліно після тренування. Саме це захоче побачити ваш фізичний терапевт на наступному прийомі.

Якщо підсумувати, тренування з обмеженням кровотоку після реконструкції ПХЗ — справжній інструмент, за яким стоять справжні дослідження. Воно розраховане на один конкретний період: тижні, коли квадрицепсу потрібен стимул, якого коліно ще не витримує. Чи запропонують його вам, залежить від вашого коліна, вашої історії хвороби і, відверто кажучи, від того, чи має ваша клініка потрібне обладнання та чи вміють ним користуватися. Якщо не запропонують, ви не втрачаєте того, від чого залежить ваше відновлення. Вирішальною й надалі лишається силова робота, яку ви виконуєте без манжети.