Коли можна їздити на велосипеді після операції на ПХЗ?

Коротко: велотренажер — одна з найперших вправ після пластики, і вирішує тут амплітуда рухів, а не дата. Щоб зробити повний оберт педалей на стандартному велосипеді, коліно має згинатися приблизно на 110 градусів, а з піднятим сідлом — менше. Ще до того й до іншого педалі просто розгойдують уперед-назад. Навантаження на зв’язку під час педалювання вимірювали, і воно невелике. Їзда дорогою — окреме рішення, яке ухвалюють пізніше разом із вашим фізичним терапевтом, бо тут додаються рівновага, транспорт і ризик упасти.

Велотренажер трапляється майже в кожній програмі реабілітації після операції на передній хрестоподібній зв’язці (ПХЗ), і з’являється він рано, часто тоді, коли коліно ще мало на що здатне. Річ не в тому, що крутити педалі корисно, хоча це й правда. Справа в іншому: кожен оберт педалей змушує коліно згинатися й розгинатися по одній і тій самій дузі, а навантаження ви задаєте самі, поворотом регулятора. Таке поєднання інакше отримати складно.

Коли сідати на велотренажер, скільки крутити і з яким опором, вирішують ваш фізичний терапевт і хірург, і їхні вказівки мають пріоритет. Особливо якщо вам зшивали меніск або у вас є обмеження щодо опори на ногу чи згинання коліна.

Чому велотренажер і чому так рано

У перші місяці після пластики головних завдань два: повернути коліну амплітуду рухів і знову змусити працювати квадрицепс. Велотренажер належить до небагатьох тренажерів, які працюють на обидва завдання одразу, причому щоразу однаково. Кожен оберт проводить коліно по тій самій дузі, тож вправа водночас і тренування, і вимірювання: будь-якого ранку педалі або прокручуються, або ні.

Друга перевага велотренажера — регулятор опору. Реабілітацію після цієї операції будують навколо того, що вже вміє нога, а не того, скільки тижнів минуло. Таку побудову, засновану на критеріях, описано в довіднику Noyes’ Knee Disorders. А для неї потрібні вправи, складність яких можна підвищувати маленькими кроками. Консенсусна настанова van Melick і колег прямо називає умови, за яких навантаження можна збільшувати: правильна техніка руху, немає болю, немає випоту (рідини всередині суглоба) і немає посилення симптомів після заняття. Велотренажер з опором на нулі дає чи не найменшу дозу руху коліна під навантаженням, яка взагалі буває, а далі навантаження зростає.

Утім, силових вправ велотренажер не замінює. Педалі без опору майже нічого не вимагають від квадрицепса, а дефіцит м’язової сили після цієї операції кардіонавантаженням не виправити.

Скільки згинання потрібно, щоб крутити педалі

Ericson і колеги виміряли рухи в суглобах ніг у шести здорових людей на велоергометрі. Коліно в них рухалося в середньому в діапазоні 66 градусів: приблизно від 46 до 112 градусів згинання. Ці цифри стосуються стандартного налаштування на стандартному велосипеді. Найважче місце — верх діапазону: коли шатун проходить найвищу точку, коліно зігнуте найбільше. Якщо коліно до цього кута не дотягує, стопа зупиняється.

Геометрія дозволяє проміжний етап, і до нього вдаються часто. Педалі розгойдують уперед-назад у межах тієї дуги, яку дозволяє коліно, не роблячи повного оберту, а на повні оберти переходять, коли згинання вже вистачає. На якому ви етапі, показують градуси. Як перевірити це число вдома, розповідає стаття про вимірювання згинання коліна телефоном.

Проте ця вимога не зафіксована раз і назавжди. Ericson і колеги також з’ясували, що висота сідла й положення стопи на педалі змінюють рух у кульшовому, колінному й гомілковостопному суглобах. Найдієвіше змінити діапазон, у якому працює коліно, вдавалося регулюванням сідла. Вище сідло витягує ногу, і у верхній точці оберту коліну не доводиться згинатися так сильно.

Цей зв’язок настільки прямий, що його записали рівнянням. Gatti і колеги попросили 40 здорових дорослих зробити вісімнадцять заїздів: за всіх поєднань трьох положень сідла по висоті, трьох по горизонталі і двох довжин шатунів. З цього вони вивели рівняння, які передбачають, яка висота сідла потрібна для обраного мінімального чи максимального кута згинання коліна. Їхнє формулювання корисне й тут: якщо налаштовувати велосипед так, щоб берегти коліно, усе зазвичай зводиться до того, щоб виставити сідло на мінімальний кут згинання коліна 25–40 градусів у нижній точці оберту. Тобто нога там майже, але не зовсім пряма.

Тож високо підняте сідло для коліна, яке ще не згинається повністю, — свідомий компроміс, а не погане налаштування. Воно дає повний оберт під кутом, якого коліно справді може досягти, а коли згинання повертається, сідло знову опускають. Дослідження велотренування в реабілітації, як-от робота Yum і колег про рухи суглобів під час їзди, з тієї самої причини стандартизують висоту сідла відносно довжини ноги: вона змінює те, що відбувається в суглобах. Коротші шатуни теж зменшують дугу, якщо велотренажер дозволяє їх поставити.

Чи навантажує велотренажер трансплантат?

Те, що в цій темі заспокоює, виміряли безпосередньо. Fleming і колеги обстежили вісьмох людей, яким робили артроскопічну операцію під місцевим знеболенням. На ПХЗ їм закріпили датчик деформації і записували, наскільки видовжується зв’язка, поки ці люди крутили педалі на трьох рівнях потужності і з двома частотами обертання. Середнє пікове видовження становило 1,7%, а за різних умов — від 1,2 до 2,1%. Автори назвали таку деформацію низькою порівняно з іншими реабілітаційними вправами, які перевіряли так само. Ні більша потужність, ні повільніше обертання не давали значущо більшої деформації.

До цього результату є два застереження. Вимірювали неушкоджені зв’язки, а не трансплантати після пластики, а трансплантат, який приживається, — інша тканина. І низька деформація — ще не нульова.

Однак ширша картина з огляду Escamilla і колег із цим узгоджується. Вони зібрали дані про деформацію ПХЗ і силу її розтягу під час різних реабілітаційних вправ. Найбільше зв’язка навантажена приблизно між 10 і 50 градусами згинання коліна, з піком між 10 і 30 градусами, а між 50 і 100 градусами — менше. Якщо зіставити це з діапазоном 46–112 градусів, який виміряли Ericson і колеги, виходить, що більшу частину оберту педалей коліно зігнуте сильніше, ніж у зоні, де зв’язка навантажена найбільше. Це одна з причин, чому велотренажер вважають щадним способом змусити коліно рухатися.

Велосипед на вулиці — окреме питання

Дорога чи стежка вздовж каналу додає все, що велотренажер навмисно залишає осторонь: рівновагу, нерівне покриття, транспорт, зупинки, їзду стоячи на педалях під гору і ризик упасти на коліно. Пристібати взуття до контактних педалей і відстібати його — окрема навичка, коли нога ще собі не довіряє.

Про те, коли вже розумно виїжджати на вулицю, досліджень значно менше, ніж про велотренажер. Відповідь залежить від трансплантата, від того, що ще відновлювали під час операції, і від того, як поводиться нога. Тож це тема для розмови з вашим фізичним терапевтом, а не цифра, яку можна знайти в таблиці. Їздити велосипедом на роботу — це радше рішення про повернення до активності, ніж вправа, так само як і повернення до бігу.

Окремо: є речі, які не мають стосунку до велосипеда і які не варто терпіти, продовжуючи крутити педалі. Національна служба охорони здоров’я Великої Британії (NHS) у порадах щодо відновлення після цієї операції називає основні тривожні ознаки:

• литка гаряча, червона, набрякла або болить;
• гарячка, а з нею почервоніння, що поширюється, або виділення з розрізу;
• нова слабкість чи оніміння в стопі;
• коліно заблокувалося й не рухається.

Будь-яка з цих ознак — привід того ж дня зв’язатися з вашою хірургічною командою, сімейним лікарем або службою невідкладної медичної допомоги.

Велотренажер у вашій програмі реабілітації

У нашому безкоштовному застосунку для реабілітації після операції на ПХЗ вправа «Велотренажер» входить до тренувань у залі на рівнях 4–6. Там вона триває десять хвилин як частина сесії, а не як розминка, яку ви придумуєте самі.

Раніше, на рівнях 2 і 3 («Поступове зміцнення» і «Просунуте зміцнення»), критерії такі: спершу 125 градусів згинання, потім повне згинання без набряку після вправ. На цих рівнях велотренажер зазвичай додає ваш фізичний терапевт, а записувати варто насамперед згинання, якого потребує велотренажер. Журнал рухливості («Виміряти рухливість») зберігає згинання і розгинання коліна в градусах, введені вручну або виміряні гіроскопом телефона. Тож тиждень, коли педалі вперше прокрутилися повністю, стає датою, а не спогадом. Застосунок безкоштовний, є для iPhone і Android, і в ньому можна тримати ці кути, сесії та оцінки болю («Записати біль») в одному місці між прийомами.

Велотренажер — чесний прилад. Схитрувати з амплітудою він не дасть, а в поганий тиждень скаже про це за пів оберту. У цій прямоті й полягає більша частина його цінності. Саме тому тренажер, який найменше схожий на реабілітацію, зрештою виявляється чи не однією з найкорисніших речей у залі.