Як ходити сходами після операції на ПХЗ і коли стане легше?

Коротко: на підйомі першою йде неоперована нога, а прооперована нога й милиці підтягуються за нею; на спуску першими йдуть милиці й прооперована нога. Такий порядок дає змогу безпечно дістатися додому вже першого тижня. Ходити сходами почергово, кожною ногою на нову сходинку, знову вдається тоді, коли коліно достатньо згинається під навантаженням і квадрицепс його втримує, а не на якомусь певному тижні. Підйом повертається першим, а спуск зазвичай найдовше лишається незвичним: в одному дослідженні через п’ять місяців проопероване коліно все ще згиналося менше за друге.

Сходи — зазвичай перша з буденних справ, яка після пластики передньої хрестоподібної зв’язки (ПХЗ) виявляється по-справжньому важкою. Від коліна вони вимагають більше, ніж рівний коридор, і вимагають саме того, на що коліно після операції здатне найменше. Нижче розберемо, чому так, якого порядку кроків навчають у відділеннях фізичної терапії, як поводиться коліно ще кілька місяців після операції і від чого залежить, коли знову вдасться ходити сходами почергово, тобто кожною ногою на нову сходинку.

Як саме ви зараз ходите сходами і чим при цьому користуєтеся, визначають ваш фізичний терапевт і хірург. Особливо це стосується тих, кому обмежили навантаження на ногу, обмежили амплітуду рухів ортезом або під час операції відновлювали щось, крім зв’язки. Техніка, якої вас навчили перед випискою з лікарні, — на першому місці.

Чому сходи складніші за рівний коридор

Коли людина йде рівною підлогою, коліно більшу частину кроку майже пряме. На сходах — ні. Livingston і колеги вимірювали, як люди піднімаються трьома різними сходами з різною висотою й глибиною сходинок. Залежно від сходів коліну доводилося згинатися на 83–105 градусів. Виявилося також, що до крутіших чи пологіших сходинок люди пристосовуються здебільшого за рахунок коліна, а не кульшового чи гомілковостопного суглоба: різницю бере на себе саме коліно.

Це більше згинання, ніж потрібно для ходьби рівною поверхнею. До того ж коліно має зігнутися під навантаженням, а не тоді, коли стопа в повітрі. Protopapadaki і колеги дослідили 33 здорових молодих людей на сходах із чотирьох сходинок і з’ясували, що з погляду біомеханіки підйом вимагає більше, ніж спуск. Це суперечить поширеній думці, ніби найважче — спускатися.

Отже, важко і вгору, і вниз, але по-різному, і в цій різниці вся суть. Під час підйому нога на вищій сходинці піднімає вагу тіла, а квадрицепс скорочується під навантаженням. Під час спуску нога, що лишилася на вищій сходинці, повільно опускає вагу тіла й контролює рух униз, а м’яз при цьому подовжується. Саме ця друга робота дається нещодавно прооперованому коліну найгірше. Тому люди, які вже долають проліт угору, часто спускаються приставним кроком (обидві ноги на кожну сходинку), боком або спиною вперед, тримаючись за поруччя.

Угору здоровою, униз прооперованою

У відділеннях фізичної терапії Національної служби охорони здоров’я Великої Британії (NHS) порядок кроків на сходах подають як коротке правило, яке легко запам’ятати і яке відображає описану вище механіку: на підйомі першою йде неоперована нога, на спуску першою — прооперована. Милиці або ціпок рухаються разом із прооперованою ногою.

На підйомі це означає: здорова нога стає на сходинку, потім до неї підтягуються прооперована нога й милиці. На спуску: спершу милиці на сходинку нижче, потім прооперована нога, потім здорова. Поруччя — надійніша опора, ніж милиця: у більшості рекомендацій пропонують тримати поруччя однією рукою, а обидві милиці нести в другій.

Порядок наче перевертається, але логіка в обох напрямках та сама. На підйомі здорова нога йде першою, бо працює саме та нога, що попереду. На спуску працює нога, що лишилася позаду: це вона опускає тіло. Тож коли прооперовану ногу ставлять униз першою, її якраз і бережуть. Правило здається суперечливим, тільки якщо вважати, що важка робота завжди дістається нозі попереду.

У матеріалах NHS зазначено, що ще до виписки додому персонал покаже вам, як правильно користуватися милицями, зокрема на сходах. Цю техніку не опановують навмання, на темних сходах.

Що коліно робить у наступні місяці

Такий порядок дає змогу безпечно піднятися й спуститися. Але нормально працювати коліно від цього не почне, а на це йде більше часу, ніж очікує більшість людей.

Yona і колеги спостерігали, як люди ходять сходами в повсякденних умовах, через три і через п’ять місяців після пластики ПХЗ. Через три місяці проопероване коліно згиналося помітно менше за друге: у середньому на 11,3 градуса на підйомі й на 6,3 градуса на спуску. Через п’ять місяців різниця на підйомі зменшилася до 4,7 градуса, але асиметрія не зникла. Тобто навіть тоді, коли людина вже ходить нормально, на сходах її коліно непомітно працює не на всю свою амплітуду. Саме такі цифри можна перевірити вдома, якщо вимірювати згинання коліна телефоном.

Hajizadeh і колеги об’єднали дані дев’яти досліджень про те, як ходять сходами люди з пошкодженою ПХЗ і після її пластики. Зовнішній згинальний момент у коліні — приблизний показник того, скільки роботи припадає на квадрицепс, — у прооперованих колінах був меншим, ніж у здорових людей із контрольної групи, і меншим, ніж у другій нозі тієї самої людини. Так було і на підйомі, і на спуску. Автори дійшли висновку, що це тривалі компенсаторні й асиметричні зміни руху, а не кульгання, яке скоро минає.

Markström і колеги вивчали саме ту мить спуску, коли нога приймає вагу тіла. Вони порівняли 49 спортсменів після пластики ПХЗ із 18 спортсменами без травм. Прооперованих розділили на три групи: рання (менше 6 місяців), середня (від 6 до 18 місяців) і пізня (понад 18 місяців). В усіх трьох групах у цю мить кути й моменти в коліні були нетипово великими, причому в обох ногах. Автори вважають це стійкою стратегією, яка допомагає тримати коліно під контролем. Нетипова робота кульшового й гомілковостопного суглобів траплялася лише в ранній групі. Висновок авторів: контроль прийняття ваги варто тренувати в реабілітації рано, а не розраховувати, що він повернеться сам.

За багатьма з цих змін стоїть квадрицепс. Palmieri-Smith і Lepley обстежили 73 людей, яким уже дозволили повернутися до активності. Що більшим був дефіцит сили квадрицепса, то більшою була асиметрія і в роботі коліна, і в результатах функціональних тестів. Сходи — це тест для квадрицепса, який ви складаєте кілька разів на день, і поблажок він не робить. Дефіцит сили квадрицепса зазвичай виражають через індекс симетрії кінцівок.

Коли сходами знову ходять почергово

Конкретного тижня для цього немає. Реабілітацію після цієї операції будують довкола того, що вже вміє нога, а не того, скільки часу минуло. Цю логіку, засновану на критеріях, викладено в посібнику Noyes’ Knee Disorders. А консенсусна настанова van Melick і колег прямо називає основну умову для навантаження: навантаження на ногу збільшують, коли рух правильний (за потреби з милицями), немає болю, немає випоту (рідини в суглобі) і після навантаження симптоми не посилюються.

Коли йдеться про сходи, фізичний терапевт зазвичай звертає увагу на таке:

• Коліно без дискомфорту згинається настільки, щоб переступити сходинку, і для цього не треба підтягувати таз чи виносити ногу дугою.
• Квадрицепс контролює коліно, коли стопа приймає вагу, і немає відчуття, що коліно підгинається.
• Спуск контрольований: тіло не падає на ногу, що стоїть нижче.
• Набряк і біль після сходів вщухають, а не наростають наступного дня.

Підніматися почергово зазвичай вдається раніше, ніж спускатися, а спуск часто найдовше лишається незвичним. Якщо ви тримаєтеся за поруччя, хоча без нього вже, власне, можна обійтися, це не крок назад у відновленні. І повернення до приставного кроку в день, коли коліно набрякло, — теж ні.

Окрема річ — ознаки, які не мають стосунку до сходів і які не варто намагатися перетерпіти. Рекомендації NHS щодо відновлення перелічують стандартні тривожні ознаки після цієї операції:

• литка гаряча, почервоніла, набрякла або болить;
• гарячка разом із почервонінням навколо розрізу, яке поширюється, або з виділеннями з розрізу;
• нова слабкість або оніміння в стопі;
• коліно заблокувалося й не рухається.

Будь-яка з цих ознак означає, що того ж дня треба зв’язатися з вашою хірургічною командою, сімейним лікарем або службою невідкладної медичної допомоги.

Сходи у вашій програмі відновлення

В ACL Recovery Tracker сходи припадають на рівні 1–3: «Раннє відновлення», «Поступове зміцнення» і «Просунуте зміцнення». Критерії цих рівнів багато що пояснюють у тому, чому сходи даються так важко. Щоб перейти далі з рівня 1, потрібне згинання коліна щонайменше 90 градусів і хода без кульгання. Рівень 2 вимагає 125 градусів і повного розгинання. Порівняйте ці цифри з 83–105 градусами, які Livingston і колеги виміряли на сходах, і стане зрозуміло, чому спершу сходи здаються недосяжними, а згодом — цілком посильними. Запис рухливості фіксує розгинання й згинання коліна в градусах, вручну або гіроскопом телефона. Тож про те, що коліно робило на сходах за ці два тижні, ви на контрольному обстеженні розповідатимете за записами, а не з пам’яті. З рівня 3 сходи стають тренажером: вправу «Кроки на сходинку з опорою» виконують на нижній сходинці власних сходів, тримаючись за поруччя. Цей безкоштовний застосунок для реабілітації після операції на ПХЗ працює на iOS та Android, і з ним можна виконувати ці тренування вдома між візитами до фізичного терапевта.

Судити про відновлення за сходами день у день — погана ідея: один проліт більше розповідає про будинок, ніж про коліно. Але на відстані місяців сходи — чесний тест. День, коли ви спуститеся незнайомими сходами й навіть не задумаєтеся про це, — справжній рубіж, і настає він пізніше, ніж нормальна хода.